Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських

"...Книга, з якої вирішила читати книги перш, ніж їх дарувати, а не після, аби переконатись, чи вгадала я. Читала я її, звісно, аби перевантажити мозок по дорозі додому, як український аналог не завжди якісного російського фентезі. Книга написана красивою українською мовою, прекрасні малюнки, які мені дуже подобаються в сучасних дитячих українських книговиданнях. Мені подобається як у маленькій історії переплетені історії трьох родів, наскільки між собою пов’язано стільки сімей. Ця цікава канва допомагає читати динамічну аркаду, яка характерна (тепер я це знаю) підлітковим книгам. Як я і люблю в циклах - дана книга є досить самостійною - має початок, та досить логічне закінчення, а тому я не мала підстав думати, що книга має якесь продовження. А виявляється, є ще 4 книги!.

"...Очень странная книга. Из плюсов - хороший, богатый язык и интересная история с проклятием, сюжетные линии сплетаются в солидный такой тугой клубок и довольно интересно наблюдать за тем, как же это все в итоге распутается.
Но! Такой неприятной главной героини я не встречала ни в одной детской книге. Вроде бы девочка из хорошей семьи, с нормальным воспитанием. При этом в голове у нее полная каша и все мечты Софийки устремлены к красавцу-однокласснику, который: а) курит, б) приторговывает в кустах краденым, в) разговаривает как уркаган и ни в грош не ставит нашу главную героиню. Еще у девочки есть друг Сашка, который вроде и верный, и хороший, да вот незадача... Лицом не вышел и вообще беднота босяцкая. Сколько бы несчастный парень не доказывал свою преданность, Софийке хоть бы хны, она товарища и в воровстве заподозрить готова, и ходить рядом с ним стесняется. Наблюдать за этим всем просто морально тяжело, никакие фэнтези-приключения не спасают".

Цікаво, чи правда, що книга Павленко включена в програму з української літератури? Якщо так - це чудово, оскільки зі своїх уроків української літератури я пам’ятаю тільки щось історичне або поетичне, але аж ніяк не підліткові історії"

"...Перша книга про пригоди звичайної дівчинки Софійки мене зачарувала, настільки приємним вийшло занурення у світ, створений письменницею. Сподобалась красива українська мова, чудові ілюстрації, відсутність Мері Сьюшних персонажів,
глибокий посил у, здавалося б, казкової історії, герої, яких не відрізниш від дівчат та хлопців з реального життя. Я із задоволенням продовжу читання цього циклу і, якщо донька в школі таки не проходила Марину Павленко, обов'язково порекомендую її книги в якості позакласного читання)))"

Хто з дівчаток не мріє чи не уявляє себе принцесою? Хто не захоплювався історією Попелюшки чи не побивався над долею Русалочки Ганса-Христіана Андерсена, яка заради кохання готова була перетворитися на морську піну? Так, ці мотиви глибоко зачіпають, бо по-справжньому близькі, а можливо, не раз уявно пережиті з різними фіналами, зі змінами імен та героїв.
Повна рецензія за адресою: http://www.barabooka.com.ua/z-zhittya-odniyeyi-rusalon-ki-istoriya-persha/