Рубан Тетяна

Народилась 1 квітня 1982 року в м. Зіньків Полтавської області. Проживаю з родиною в Полтаві. Закінчила історичний факультет Педагогічного університету, та жодного дня в школі так і не пропрацювала.

З 2007 року почала друкуватись в жіночих глянцевих журналах «MINI», «BRIDE», «Колизей». Жіночі солодкі історії про кохання. Простий заробіток. Та паралельно я складала в стіл оповідання для дітей, які, я чомусь була впевнена, ніколи і нікого не зацікавлять. Та ті оповідання було не спинити, вони писались і писались. Це продовжувалось до 2010 року,   доки випадково не дізналась що видавництво дитячої періодики «Мамине Сонечко» шукає авторів. З того часу пишу для їх «ВДГ».

За ці роки видавалась в «Барвінку», «Однокласнику». Завдяки «Коронації слова» - в журналі «Дніпро». В книжковій збірці «Незалежність України», видавництва «Мамине сонечко».

Та найважливішими своїми роботами вважаю оповідання до серії книг «Героям слава». Перше «Вибір», про моряків «Ольшанського», під час початку окупації Криму. Друге «Той що оберігає», розповідь про загиблого під час боїв в Донецькому аеропорту лікаря.

Я все життя любила читати казки, а сама пишу повсякденні «дворові» історії. Бо дитинство то цілий світ. І все в тому світі вперше. А як щось відбувається вперше, то виникає так багато запитань. І не завжди за відповіддю, не завжди зі своїм тим втаємниченим і сокровенним прийдеш до дорослих. Бо ті дорослі такі диваки, часто-густо звертають увагу на нікому не потрібні речі, а головного можуть і не побачити. Друзям, буває, всього і не розповіси. А так хочеться поділитися думками з тим, хто відчуває те що і ти, долає труднощі, радіє, сумує, пізнає себе і, так само як і ти, дорослішає. І тоді ти йдеш шукати відповіді в книжках. Де і я їх завжди шукала.